У зв’язку з воєнним станом і посиленням мобілізаційних заходів, виїзд за кордон чоловікам віком від 18 до 60 років заборонений. Однак, у цих обмежень є й виключення: як-от, необхідність супроводу дружини або дитини з інвалідністю. Тож деякі військовозобовʼязані чоловіки намагаються використовувати такі положення як лазівку.
«Ґрати» дослідили, яким чином реалізовуються такі схеми, як їх розкривають та які правові наслідки можуть бути для осіб, що укладали фіктивний шлюб.
«Сваха» з Одеси
«Обміняюсь сестрами без доплати», «Шукаю жінку з інвалідністю для шлюбу на постійній основі помісячною оплатою. До 27 років», «Маю маму, яка має групу інвалідності другу. Розрахунок після співпраці, без будь-яких доплат». Так у відкритих групах Facebook та чатах Telegram шукають фіктивних наречених для ухилення від мобілізації.
«Ґрати» знайшли близько десятка таких спільнот. Щодня у цих групах з’являються приблизно по 10 нових повідомлень, на більшість із них надходять відповіді.
Серед них повідомлення від так званих «свах» — посередниць, які напрацьовують базу дівчат і жінок з інвалідністю та потім професійно за оплату «зводять» їх із чоловіками, що хочуть перетнути кордон у такий спосіб.
«Усім доброго дня, є три дівчини за 30 років 1-2 групою. З усіма питаннями звертайтеся в особисті повідомлення».
Це повідомлення у липні 2023 року в одній із груп залишила Лілія П. з Одеси. Про умови шлюбу та його вартість писала у приват. У відповідь на пізніші коментарі додала: «Вибачте, але оголошення старе і дівчата оформилися вже дуже давно».
Наприкінці листопаду її діяльність викрили. У повідомленні про це на сайті Офісу генерального прокурора зазначено, що одеситка розшукувала жінок з інвалідністю й організовувала термінову процедуру укладення шлюбу. Вартість такої «послуги» становила 4500 доларів. Підозрювану затримали, коли та передавала «клієнту» свідоцтво про шлюб в обмін на оплату. Разом із нею про підозру повідомили і фіктивній дружині Ользі Ч., теж одеситки, оскільки та отримувала частку прибутку.
Обидвом жінкам обирали запобіжний захід у Малиновському районному суді Одеси. З матеріалів справи на сайті судового реєстру відомо, що спочатку Лілія П. вступила у змову з жінкою з інвалідністю Ольгою Ч. Далі, починаючи з вересня 2023, вони діяли спільно та познайомилися з чоловіком призовного віку. Йому запропонували допомогти у перетині кордону за допомогою реєстрації фіктивного шлюбу.
Надалі усі троє зустрічалися кілька разів для обговорення нюансів. Лілія П. розповідала про різні способи перетину кордону, а також запевнила чоловіка, що посприяє через один з органів реєстрації актів цивільного стану у реєстрації фіктивного шлюбу. Учасники схеми домовилися, що шлюб зареєструють у РАЦСі у Києві. 14 листопада вони зустрілися на Центральному автовокзалі Одеси, звідки разом автобусом поїхали до Києва. Шлюб уклали одразу по приїзді.
Свідоцтво мало залишатися у Лілії П. до моменту отримання оплати за «послугу». 15 листопада учасники схеми мали зустрітися: Лілія мала передати чоловіку свідоцтво про шлюб, а той, своєю чергою, — 3200 доларів за послуги. Інші 500 доларів він мав передати Ользі Ч. під час перетину кордону.
Організаторку схеми затримали під час зустрічі із замовником. Їй оголосили підозру в організації незаконного переправлення через державний кордон України (ч. 3 ст. 332 КК України). Також оголосили підозру жінці, яка погодилась стати фіктивною дружиною, за тією ж статтею.
Прокурор у суді клопотав про арешт.
Ольга Ч., яка погодилась стати фіктивною дружиною, вину у злочині не визнала. Натомість вона наголосила у суді на тому, що має інвалідність 3-ї групи, має низький рівень доходу та займається домогосподарством. Адвокат Ольги Ч. просив призначити підзахисній домашній арешт. Він додатково зазначив, що підозрювана виконує всі покладені на неї зобов’язання у зв’язку з розглядом справи та вперше притягується до кримінальної відповідальності. Суд вирішив застосувати щодо неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Лілія П., головна організаторка схеми, також не визнала вину. Під час судового засідання, де їй обирали запобіжний захід, вона зазначила, що наміру переховуватися не має та просила врахувати, що утримує двох неповнолітніх дітей, з батьком яких припинила стосунки. Окрім цього, вона та захисник наголошували на тому, що допомоги Лілії потребує її хвора матір, якій необхідна операція. Щодо неї суд також обрав домашній арешт.
Відповідальність несуть жінки
«Ґрати» проаналізували інші судові рішення у кримінальних справах, пов’язаних з укладенням фіктивних шлюбів з жінками з інвалідністю, які розглядали суди протягом 2022-2023 року. У судовому реєстрі вдалося нарахувати їх щонайменше десять. Так, зазвичай ці кейси розслідуються за двома статтями: незаконне переправлення осіб через державний кордон України (частина 3 статті 332 ККУ) та вимагання неправомірної вигоди за здійснення впливу (частина 3 статті 369-2 ККУ). За незаконне переправлення осіб через державний кордон України, вчинене організованою групою або з корисливих мотивів, особам може загрожувати позбавлення волі строком від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
У вересні цього року Богунський районний суд міста Житомира визнав винною за сприяння у незаконному перетині кордону 20-річну Марту О., яка має інвалідність 1-Б групи (по зору).
Згідно з матеріалами справи, Марта О. була членкинею клубу дозвілля для людей з інвалідністю «Freedom», де проводять діяльність секції з настільного тенісу, бочче, армреслінгу та шахів. Учасники цих спортивних секцій беруть участь у змаганнях за кордоном і під час таких подорожей з ними можуть бути супроводжуючі особи.
Повідомлення Житомирської обласної прокуратури вказує на те, що Марта О. взяла участь у схемі за сприяння двох посередниць. Одна з них, 26-річна житомирянка, розшукувала для свого знайомого жінку з інвалідністю для фіктивного шлюбу. Жінка звернулась до раніше знайомої їй Ольги Хоменко, заступниці голови правління ГО «Житомирська міська асоціація інвалідів», яка допомогла їй вийти на Марту.
Посередниці запропонували Марті О. винагороду, щоб та допомогла перетнути кордон. Очікувалося, що знайомий і Марта укладуть фіктивний шлюб. Під приводом участі в спортивних змаганнях з армреслінгу за межами України жінка мала перетнути кордон спільно з чоловіком як супроводжуючою особою. Було заплановано, що Марта повернеться самостійно до України, а її фейковий чоловік залишиться за кордоном.
Остаточно жінка погодилась виконати умови фіктивного шлюбу за 1500 доларів. Частину суми вона мала отримати після укладення шлюбу, а ще частину — після перетину кордону.
Шлюб уклали 4 серпня 2022 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі. Надалі, посередниця передала Марті першу частину коштів — 800 доларів. За повідомленням Управління СБ України в Житомирській області, правоохоронці затримали трьох фігурантів у центрі Житомирі під час передачі коштів.
Марта О. визнала вину та пішла на угоду зі слідством. Їй призначили покарання у виді позбавлення волі на 5 років. Однак, її звільнили з іспитовим терміном у 2 роки. Умови угоди Марти передбачають викриття співучасниць схеми, надання правдивих показань про обставини справи, а також — розірвання фіктивного шлюбу.
Розслідування щодо організаторок продовжується.
В іншій справі, яку слухав вже Жовківський районний суд Львівської області, обвинуваченій Павліні Г. також призначили умовний строк покарання.
Павліна Г. має третю групу інвалідності. За матеріалами справи, вона уклала шлюб 28 вересня 2023 року зі своїм близьким родичем у Відділі державної реєстрації цивільного стану у місті Івано-Франківську.
Через два дні вона зі своїм «чоловіком» прибула до міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Рава-Гуська-Гребенне», щоб перетнути кордон до Польщі. Працівникам прикордонної служби вона показувала свідоцтво про шлюб і посвідчення особи з інвалідністю з дитинства. Прикордонники запідозрили, що шлюб фіктивний та повідомили про це поліцію. Пару затримали.
За повідомленням Держприкордонної служби, лише у листопаді на кордоні викрили 5 випадків укладення фіктивних шлюбів з жінками з інвалідністю. З іншої новини про викриття фіктивного шлюбу від ДПСУ дізнаємося, що увагу прикордонників привертала значна різниця у віці подружжя, а також той факт, що шлюб зареєстрований у день перетину кордону.
У суді Павліна Г. повністю визнала свою вину. Їй призначили покарання у виді трьох років позбавлення волі умовно. Її звільнили з випробовувальним терміном в один рік. .
Як виходить з даних по справі, яку розглядав Красногвардійський райсуд Дніпра, ще одну таку схему з фіктивним шлюбом допоміг викрити «клієнт». За даними справи, чоловік звернувся до правоохоронців після того, як йому пропонували укладення фіктивного шлюбу для перетину кордону. Згідно з повідомленням Донецької обласної прокуратури, організаторку й учасницю схеми затримали під час того, як фейковий наречений передавав гроші за надану йому «послугу».
«Нареченій» з інвалідністю Ользі К. було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Двом іншим співорганізаторкам схеми — Галині Г. та Світлані Л. — було обрано той самий запобіжний захід. Справу по суті ще не почали розглядати.
Згідно з аналізом справ у судовому реєстрі, у таких кейсах за порушення ст. 332 Кримінального кодексу України відповідають саме жінки з інвалідністю й організаторки схем, а не особи, що «купують» послуги.
Як пояснила «Ґратам» речниця Львівської обласної прокуратури Адріана Дмитренко: «З точки зору законодавства, є стаття 332 Кримінального кодексу України, яка передбачає покарання за незаконне переправлення осіб через державний кордон. Вона передбачає відповідальність за «Незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод». Фактично, відповідальною за це є людина, яка здійснює керівництво або будь-якими діями сприяла цьому (вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод). Тобто, саме не людина, яка незаконно виїжджає, а та, яка займається організацією незаконного переправлення. У цих випадках ними виступають жінки».
Вона також зазначила, що чоловіки, які укладали фіктивний шлюб для перетину кордону, у таких кейсах отримують адміністративну відповідальність.
З приводу цього ж адвокат Віталій Тома, який захищав інтереси однієї з підозрюваних у справі жінок з Костянтинівки Донецької області, прокоментував:
«Фактично, особа може звернутися до будь-кого з метою укладення фіктивного шлюбу або отримання фіктивного документа. Тоді це буде врегульовано частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України, а саме: використання завідомо підроблених документів. А це у нас кримінальний проступок, за який передбачені штрафи чи максимум обмеження. Реальний термін за це не загрожує, на практиці такого немає, наскільки я знаю. Правоохоронні органи рідко відкривають навіть справи за цим порушенням, адже важливіше спіймати особу, яка надає такі послуги та вчиняє тяжкі злочини».
«Давай ми один одному допоможемо: я тобі заплачу, ти мене вивезеш»
Киянка Катерина (прізвище не вказуємо на прохання героїні) працює у банку, є соціальною працівницею, моделлю та користується кріслом колісним. Жінка, за її словами, близько десяти разів отримувала пропозиції укласти фіктивний шлюб. Перші з них почали приходити у березні 2023 року. Спочатку, згадує Катерина, не розуміла мети таких повідомлень.
«А потім, як мені розповіли мої близькі, до моєї бабусі особисто приходили інші люди з селища нашого і пропонували таку, скажімо так, співпрацю. І це була для мене така дикість…Моя бабуся відреагувала дуже гостро на це все, не хотіла мені розповідати, тому що думала, що мене це образить», — Киянка Катерина (прізвище не вказуємо на прохання героїні) працює у банку, є соціальною працівницею, моделлю та користується кріслом колісним. 22-річна жінка, за її словами, близько десяти разів отримувала пропозиції укласти фіктивний шлюб..
Катерина зізнається: була шокована, що з такими пропозиціями не бояться підходити, ставити такі питання в обличчя та говорити про це прямо.
«Навіть зараз розказуючи це, я досі в шоці», — додає вона.
Зазвичай їй пишуть у приватні повідомлення. Розмову починають зі звернення «Привіт, Катруська» або «Привіт, Катюша, як ти?», тож жінка думає, що це хтось зі знайомих, кого вона не памʼятає, та пише у відповідь.
«А потім починається або кілометровий текст про те, що вони від мене хочуть, або голосове про те ж саме з їх історією. Мені писали військові та цивільні. Одного разу було повідомлення типу: “Привіт, я у дуже скрутній ситуації, внутрішньо переміщена особа, всі мої рідні виїхали, я також хочу виїхати, але ж ти сама розумієш, що не можу того зробити. Давай ми один одному допоможемо: скажімо, я тобі заплачу, ти мене вивезеш. Але потрібно все робити обережно, щоб ні в кого не виникало підозри. Ми маємо зіграти дуже крутий сценарій, love story дуже круту, щоб усе вдалося. І все, потім ми розійдемося, ніхто нікому нічого не буде винний», — розповідає Катерина.
Перші кілька разів, як згадує Катерина, вона відповідала хлопцям досить агресивно, але зрештою почала сприймати це спокійніше, радше як жарт. У неї навіть включився азарт.
«Зізнаюсь, що хотіла навіть це обіграти у свою сторону, але все-таки вирішила, що то буде не найкращий мій вчинок у цьому житті, тому казала, що, на жаль, допомогти не зможу», — каже вона.
Катерина зауважує: вирішила проводити власне розслідування, щоб дізнатися, скільки за це готові заплатити, які умови. В основному, до неї зверталися безпосередні «наречені», але траплялися і випадки, коли з її знайомими зв’язувалися «свахи» — посередниці, які допомагають знайти дівчат з інвалідністю для реалізації схем. Одного разу — самій Катерині навіть писала партнерка хлопця з проханням перевезти коханого за кордон. Середня вартість такої «послуги», за спостереженнями Катерини, близько 100 тисяч гривень. За її словами, найчастіше пропонують спочатку зустрітися, обговорити деталі та заплатити незначну суму як аванс, а решту — віддати уже за кордоном.
Однак, наголошує Катерина, така домовленість завжди створюватиме небезпеку для дівчини чи жінки, яка на таке погоджується:
«Є дівчата і жінки, які не можуть так само захистити себе, які можуть повестись на це, а потім за кордоном виявиться, що ніяких грошей немає і тебе можуть просто покинути. Але добре, якшо тебе там просто покинуть. А я думала над цим у такому негативному гіперболізованому ключі, що ми можемо виїхати, наприклад, з якимось хлопцем за кордон, він мені дасть ці кошти, але він захоче ці кошти назад. Оскільки я на кріслі колісному, по суті, я йому опору такого сильного зчинити не зможу. Тим паче за кордоном, де я можу не знати, де шукати допомоги».
Катерина зауважує, що чимало жінок з інвалідністю мають виклики зі сприйняттям себе через власну інвалідність, тому такі пропозиції можуть вдарити по самооцінці, змусити жінку відчути, що з неї щось не так.
«ЖІНКИ З ІНВАЛІДНІСТЮ — ЦЕ НЕ ПРИЛАДДЯ, ЯКИМ МОЖНА СКОРИСТАТИСЬ, І ТИ ЙОГО ВИКИНЕШ. ВОНИ ЖИВІ!»: МОНОЛОГ ДІВЧИНИ З ІНВАЛІДНІСТЮ, ЯКА НЕОДНОРАЗОВО ОТРИМУВАЛА ПРОПОЗИЦІЇ ФІКТИВНОГО ШЛЮБУ
«Це все про гідність, про повагу до жінки, про права людини»
Людмила Фурсова, адвокаційна менеджерка громадської організації людей з інвалідністю Fight For Right, зазначає, що, на жаль, інформація про подібні схеми з’являється усе частіше. Вона стурбована тим, що багаторічні зусилля неурядових організацій, спрямованих на зміну ставлення до людей з інвалідністю, як до повноцінних членів суспільства, можуть зійти нанівець через нинішню практику використання жінок інвалідністю для того, щоб вивезти призовників за кордон.
«В першу чергу, для мене це все про гідність, про повагу до жінки, про права людини», — каже Фурсова.
Правозахисниця наголошує: жінки з інвалідністю можуть не отримати підтримку від держави у ситуаціях, коли певні особи або групи осіб скористались їх уразливим становищем. Це може відбуватися через фізичну недоступність надавачів послуг, брак інформації й комунікації у доступних форматах разом із загальною недовірою до держави.
«Щобільше, я розумію, що є жінки з інвалідністю, які можуть повною мірою не усвідомлювати всі ризики та наслідки одруження та виїзду за кордон, тому дуже важливо, щоб такі жінки мали захист та підтримку від держави», — підкреслює Людмила.
Адвокаційниця зазначає, що для цього варто розробляти більше просвітницьких матеріалів і чітких інструкцій щодо того, як діяти, коли жінка з інвалідністю відчуває тиск від рідних, знайомих чи інших людей.
Людмила Фурсова радить жінкам з інвалідністю у випадках отримання пропозицій одружитись з метою виїзду за кордон звернутись за допомогою та підтримкою до людей, яким жінки довіряють, до правозахисних організацій, а також до правоохоронних органів.
