У справах про ухиляння від мобілізації деякі обвинувачені посилаються на релігійні переконання, що забороняють їм брати в руки зброю. Однак суд не сприймає ці аргументи та встає на сторону прокуратури, яка вимагає засудження. Також відповідно до Конституції, військовозобовʼязаний має право просити про заміну військової служби на альтернативну, якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина. Та під час дії воєнного стану механізм заміни законодавчо не прописаний. 

«Ґрати» вивчили рішення судів та розповідають детально, як судять «ухилянтів» на Тернопільщині.

‍

Готові сісти за ґрати, але не візьмуть до рук зброї

На початку підготовчого судового засідання Едуард П. одразу поклав біля себе дві Біблії. Чоловіка обвинувачують в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації. Справу слухають у Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області. Підсудний своєї провини не визнає.

«Відколи почалася війна, я обходив всю Україну, всі структури, де можна, подаючи алгоритм зупинення війни. Я обходив військкомати, я був у Шумську, у Львові, я був в Сумах, у Жмеринці. Я ніколи не ухилявся», — повідомив суду Едуард П.

Чоловік мешкає у селі Круголець Кременецького району. До лютого 2023 року працював у Нідерландах на круїзному лайнері, а потім повернувся до України. Перш за все, каже, щоб відновити стосунки з матір’ю свого сина, а по-друге, тому що «не зміг змиритися зі ставленням до українців в Україні».

«Щоб таких самих як я хлопців, не порушували їхні права. Через те, що тут йде війна за свободу, за якусь демократію, а коли група осіб тебе виловлюють і заставляють йти воювати за свободу, порушуючи їхню свободу, це не логіка зовсім», — намагався він пояснити у суді.

За його словами, коли він отримав повістку, пішов у військкомат і повідомив, що хоче йти на війну, але з Біблією. Коли його прохань нібито не почули, він перестав туди з’являтися. Едуард П. називає себе християнином та зазначив, що проходив альтернативну службу у 2014-2016 роках. Найважливішою заповіддю для себе називає «Не вбивай». Її знаходить у Біблії, яку приніс із собою, і наголошує, що зброю до рук не братиме.

Під час підготовчого засідання, яке відбулось 27 листопада 2023 року, прокурор клопотав про арешт обвинуваченого. Він зазначив, що той без поважних причин не з’явився на попереднє засідання, а також ігнорував виклики для проведення з ним слідчих дій на етапі досудового розслідування. Суддя клопотання прокурора задовольнив і відправив Едуарда П. на два місяці під варту, але з можливістю внести заставу — 53 тисячі 680 грн. Обвинувачений вніс заставу та вийшов із СІЗО. На перше засідання по суті до суду з невідомих причин не з’явився.

Тернополянин Владислав Ч., справу якого розглядає Тернопільський міськрайонний суд за обвинуваченням в ухилянні від призову, також зазначає, що він серйозно займається йогою і його внутрішні переконання проти того, щоб брати до рук зброю.

«От у мене така життєва позиція. Я займаюсь не просто йогою, моя діяльність призводить до зцілення людей. На рівні фізичному, на рівні психологічному. Ми робимо виїзди у Карпати повноцінні, після яких люди приїжджають просто щасливі. І особисто я з цих подій ще весь час закидаю гроші на ЗСУ. І за останні півтора року ця сума приблизно 50 тисяч гривень. І я відчуваю свою потребу помагати людям. Я людина, мені хочеться творити, зцілювати, а не вбивати», — пояснював Владислав Ч. у суді.

Повістку чоловік отримав торік у грудні. Друзі радили, як можна «відкосити», та і сам він читав різні варіанти в інтернеті. Але все ж пішов до центру комплектування.

«У мене було якесь таке відчуття, що я піду і скажу про свою щиру позицію, що я відчуваю, яке в мене взагалі відношення до життя і до цього всього. І вирішив піти у воєнкомат. Пройшов ВЛК, потім розмовляв з чоловіком, який мене курірував (працівник ТЦК — Ґ). І я йому про це говорив не раз, а він каже: нічого страшного, все добре, підеш там, цей… Хоча я казав йому про свої погляди, що у мене є моральне відчуття, що я не можу йти. Хто я такий, щоб вбивати когось, я що, комусь давав життя, чи що?».

Владислав Ч. ще не знає, яким буде рішення суду, але, каже, якщо відправлять за ґрати, значить так і буде. Служити він не піде.

«Я тільки буду робити до того часу, що я можу робити, що я люблю робити, що я вважаю за потрібне і що йде на користь усьому. А там вже як Бог дасть. Якщо у тюрму, значить мушу пройти і цей період. Можливо і в тюрмі щось зроблю, заняття з йоги чи щось таке», — каже він «Ґратам» із щирою посмішкою.

‍

Обвинувальні вироки

За 2022-2023 роки за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (стаття 336 ККУ) у Тернопільській області оголосили 32 вироки. Серед них — дві судові справи, де обвинувачені вказували, що віра забороняє їм брати до рук зброю. В обох випадках суди першої або вже другої інстанцій винесли обвинувальні вироки та відправили засуджених за ґрати.

Лановецький районний суд 9 серпня 2023 року оголосив вирок Олександру Д., уродженцю села Печірна Тернопільської області. У рішенні, оприлюдненому у судовому реєстрі, зазначено, що чоловік перебував на військовому обліку, був військовозобов`язаним,  придатним до військової служби і не мав права на відстрочку. У вересні 2022 року отримав повістку з вимогою прибути для відправки у навчальний центр для проходження військової служби у Збройних силах України. Але не з'явився без поважних причин. 

У суді Олександр Д. свою провину визнав частково. Він пояснив, що у військкоматі під час вручення повістки йому повідомили, що він може брати участь у розмінуваннях або служити в стройбаті. Але він сказав, що не може цього робити у звʼязку з його вірою. Він боявся, що не зможе виконувати покладені на нього обов`язки, чим підведе товаришів. Тож, до військкомату він більше не з`являвся, бо психологічно не готовий до несення служби. Чоловік також зазначив, що раніше вже проходив альтернативну службу: керував трактором та має посвідчення тракториста.

Суд встановив, що обвинувачений не звертався до військкомату із заявою звільнити його від призову до ЗСУ у зв`язку з релігійними переконаннями, а також був попереджений про наслідки, якщо він не прибуде до місця призову за мобілізацією. 

Суд визнав чоловіка винним та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки. Олександр Д. оскаржив вирок та просив замінити йому реальний строк на умовний. Але Тернопільський апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін. Зокрема, у рішенні зазначається, що доводи обвинуваченого, що він підлягає проходженню альтернативної військової служби суд не бере до уваги, бо чоловік навіть не звертався із заявою звільнити його від призову до ЗСУ у зв`язку з релігійними переконаннями до Управління соцзахисту населення Кременецької районної військової адміністрації Тернопільської області. 

Тернопільський апеляційний суд також посилався на статтю 65 Конституції України, де зазначено, що захист вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Такі положення основного закону дублюються в статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» — захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. В рішенні апеляції посилаються також й на статтю 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»:  військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

«Зокрема умисний характер дій обвинуваченого щодо ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, чим у такий спосіб Олександр Д. відмовився від захисту Батьківщини, свідчить про підвищену суспільну небезпечність даного діяння, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим», — вирішив суд. 

 «Ґрати» звернулися за коментарем до Управління соціального захисту населення Кременецької РВА, а саме до заступниці начальника Алли Сергеєвої. Вона роз’яснила, що при адміністрації дійсно створена спеціальна комісія, яка розглядає заяви на проходження альтернативної служби. Але зараз на альтернативну службу нікого не беруть у зв’язку із відсутністю призову під час воєнного стану. Адже, відповідно до закону, невійськова служба заміняє лише строкову військову, і це передбачено для громадян до 27 років. А під час мобілізації призову на строкову службу немає.

Раніше, до введення воєнного стану, пояснює Алла Сергеєва, людина мала за 2 місяці до початку призову звернутися із заявою про проходження альтернативної служби до управління соцзахисту. Серед документів треба було надати довідку про приналежність до релігійної організації і про те, що людина придатна до проходження строкової військової служби. Тоді засідала комісія, знаходила роботу, де людину брали на облік, і вона працювала рік або півтора. Після того комісія видавала рішення про те, що особа пройшла альтернативну службу. 

У червні 2023 року інший — Кременецький районний суд — оголосив вирок Дмитру З., уродженцю міста Щастя Луганської області, якого обвинувачували в ухиленні від призову. У цьому процесі чоловік не визнав своєї вини та надав докази того, що належить до релігійної спільноти — дві довідки від пастора Церкви адвентистів Сьомого дня. В них йдеться, що Дмитро З. є членом церкви у Лисичанську Луганської області з 2002 року. Також зазначено, що з січня 2021 року по квітень 2022 року займався волонтерською діяльністю у громаді Кривого Рогу. Обвинувачений також посилався на статтю 35 Конституції України та постанову Кабміну №2066 від 10 листопада 1999 року, якою затверджено «Перелік релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю», тобто члени цієї церкви мають право на заміну військової служби альтернативною (невійськовою) службою.

У суді чоловік пояснив, що понад 20 років належить до християнської спільноти «Церкви адвентистів 7-го дня». Торік у вересні чоловік отримав бойову повістку, після чого зʼявився у військкомат з заявою, в якій зазначив, що належить до релігійної організації, і що виконання військового обов`язку суперечить його релігійним переконанням. Дмитро З. також надав довідку з Церкви та просив звільнити його від призову на військову службу під час мобілізації або ж направити на альтернативну службу. Секретар у військкоматі повідомила, що заяву розглянуть через 10 днів. Після чого Дмитру З. надали відповідь, що немає підстав для відстрочки, хоча, зазначив обвинувачений в суді, він просив про альтернативну службу, а не відстрочку. Зважаючи на ці обставини, чоловік вважає, що немає підстав його притягувати до кримінальної відповідальності. 

Серед свідків у суді заслухали, зокрема, голову громадської організації «Зоря надії», яка співпрацює з волонтерами, які допомагають дітям з інвалідністю. Свідок повідомила, що обвинувачений з квітня 2022 року працював в організації масажистом на волонтерських засадах. Їй також відомо, що він є постійним членом Церкви адвентистів сьомого дня, оскільки вона теж є прихожанином цієї церкви.

Тож, дослідивши докази і заслухавши свідків Кременецький районний суд визнав чоловіка невинуватим та виправдав у зв`язку з відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення.

Суд в обгрунтуванні свого рішення посилався на пункт 3 указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», де вказано, що «у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, робить висновок суд, право вірян на свободу світогляду і віросповідання, яке передбачене ст. 35 Конституції України, та включає в себе право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною невійськовою службою, вищевказаним Указом Президента України не обмежене.

«Наявність інших нормативно-правових актів, які б обмежували такі права навіть на теперішній час — в умовах воєнного стану, не існує», — мотивував своє рішення суд. 

Але прокурор оскаржив рішення Кременецького районного суду. У своїй апеляційній скарзі він, серед іншого, зазначив, що релігійні переконання — не є підставою для звільнення від виконання військового обов`язку. Він вказав, що строкова військова служба та військова служба за призовом під час мобілізації на особливий період — це два самостійні види військової служби. Прокурор також зазначив, що законодавство України надає лише право на заміну строкової військової служби на альтернативну (невійськову) службу. Але положення щодо заміни військової служби за призовом під час мобілізації на особливий, на альтернативну (невійськову) службу у законодавстві, відсутні.

Тернопільський апеляційний суд погодився із доводами сторони обвинувачення. Крім того, зазначив, що Дмитро З. права на відстрочку або альтернативну службу не мав. 

Сторона захисту посилалась, пояснив суд, на довідки, що стосуються релігійних громад Церкви адвентистів сьомого дня Кривого Рогу Дніпропетровської області та Краматорська Донецької області, в яких, як підтвердив сам обвинувачений, хрещення не приймав та членом яких не є. А з показів свідків вбачається, що Дмитро З. з травня 2022 року відвідує Богослужіння, його вважають постійним членом Церкви адвентистів сьомого дня, однак їм невідомо чи приймав він хрещення у 2002 році в Лисичанську та чи проходив перевірку і випробування, щоб стати членом такої релігійної організації.

Зрештою апеляція скасувала вирок Кременецького районного суду. Постановила новий вирок: визнати Дмитра З. винуватим і призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі — мінімальний строк, передбачений санкцією статті обвинувачення.

Наразі справа дійшла до касаційної інстанції. Саме Верховний суд має поставити крапку у цій справі. Дата засідання ще не призначена. Обвинувачений перебуває за ґратами.

‍

Прогалини у законодавстві

У Тернопільській обласній прокуратурі наголосили у коментарі «Ґратам», що релігійні переконання не звільняють людину від обов’язку захищати державу, а Конституція закріплює рівність усіх громадян та не допускає дискримінації за релігійною ознакою. Цю позицію прокурори відстоюють у судах.

Коментуючи позицію, яку прокуратура відстоює в судах, керівник Тернопільської обласної прокуратури Андрій Миколайчук зазначив під час брифінгу:

«Будь-яка релігійна організація це юридична особа, вона має бути зареєстрована, має мати відповідні установчі документи. Коли людина приходить і робить подібного роду заяву, слідчі прокурори зорієнтовані на те, щоб подивитися, що це за релігійна організація, зареєстрована вона офіційно чи ми не знаємо, що це таке, які там установчі документи і що там написано. Якщо дійсно буде підтверджено, що по якихось релігійних мотивів людина це не може робити, в нас навіть Указом президента про введення воєнного стану виписано, що конституційні права громадян можуть бути обмежені. То, що стосується свободи релігії, — там такого немає. Тому так, питання завжди дуже гостре і дуже тонке. Тому ми підходимо об’єктивно».

Тимчасово виконуючий обов’язки начальника Тернопільського обласного територіального центра комплектування та соціальної підтримки. ТЦК полковник Володимир Стегнович повідомив у коментарі «Ґратам», що дійсно є окрема категорія військовозобов’язаних, які відмовляються служити через свої релігійні переконання. І навіть підтверджують це відповідними довідками.

«Однак згідно з чинним законодавством підстав для надання відстрочки від призову під час мобілізації даної категорії громадян відсутня, як і відсутня окрема процедура залучення їх до війська», — зазначив Стегнович.

Юрист громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини Олег Левицький пояснює, що Конституція — це є основний закон. У статті 35 чітко сказано, що ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

У Законі «Про альтернативну (невійськову) службу» зазначено, що така служба запроваджується замість проходження строкової військової служби. Але відповідно до статті 18-1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться, відповідно і заміна проходження строкової служби на невійськову — — не передбачена.

Це створює, за словами Олега Левицького, «певні прогалини» у законодавстві. Адже Конституція, яка є основним законом, чітко визначає право людини на альтернативну службу, а от законодавство під час дії воєнного стану цього права чітко не окреслює. Законопроєктів, які б це врегулювали, наразі немає.

‍

Позиція капелана: це все релігійне «прикриття»

Священник ПЦУ Андрій Любунь з 2014 року є військовим капеланом батальйону «Айдар». За цей час, розповідає, зустрічав чимало військовослужбовців різних віросповідань, але їх об’єднує одна мета — захист рідної землі від ворога. Він переконаний, що позиція «мені Бог забороняє брати до рук зброю» є, переважно, прикриттям для тих, хто просто не хоче йти служити, боїться опинитися на передовій.

«На війні є і мусульмани, і атеїсти, і католики, але ті люди, які свідомі того, що вони мають це робити. Бог нам дав землю і земля — це є наша мати. Якщо ми не захищаємо своєї землі, ми не захищаємо своєї матері. Найціннішого, що є, що дає нам життя, і життя наших дітей, майбутніх поколінь. Як ми можемо говорити, що «мені Бог забороняє вбивати». Не хочеш вбивати — йди копай окопи, не хочеш вбивати — йди ремонтуй машини, готуй їсти. В армії, в служінні державі є багато інших професій», — наголошує капелан.

Священник каже, нікого не готували до війни, а у сімʼї та школі вчать дотримуватись моральних принципів, та людині не природньо вбивати — але ворог не залишив вибору. 

«І кожен солдат, який це робить, навіть, який не є глибоковіруючим, він все одно десь підсвідомо розуміє, що він неправильно робить, — додає капелан, —  Але є моральні принципи, а є коли ти, як християнин, повинен захищати свою землю, свою державу, свою родину. І вони все це розуміють, бо все це взаємопов’язані речі».